Насильство щодо дітей не має географічних кордонів, воно існує серед усіх рас, класів, релігій та культур. Насильство трапляється в сім’ях, в школах та на вулиці. Порушниками можуть виступати як батьки, так інші члени родини, діти, вчителі, піклувальники, представники правоохоронних органів. Наслідки насильства носять руйнівний характер. Насамперед це може призвести до смерті дитини, а також наражає на ризик не тільки здоров’я, але і її здатність навчатися та виростати у дорослу людину, спроможну створювати нормальну родину та громаду. Практично всі діти, які постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя. Діти, які зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, іноді спалахи їхнього гніву не мають видимої причини. Прагнення дітей будь-яким шляхом привернути до себе увагу можуть виявлятися у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження. Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе за­хистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками.

Діти, що пережили сексуальне насильство, здобувають невластиві віку пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке насильство є низька самооцінка, що сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень. Особистість з такою самооцінкою переживає почуття провини та сорому. Для неї характерна постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що “ти гірший всіх”. Внаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з однолітками ускладнені. Серед цих дітей спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самотності, порушеннях сну. У підлітків можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства. Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, солодощі, подарунки.

Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв’язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі, тощо. Рішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, внаслідок цього формуються у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.

Будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні і поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства. Які ж суспільні втрати від насильства над дітьми? Це, насамперед, утрати людського життя в результаті вбивств дітей і підлітків, їхніх самогубств. Це втрата в їхній особі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення їх психічного і фізичного здоров’я, низького освітнього і професійного рівня, кримінальної поведінки. Це втрата в їхній особі батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Зрештою, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто вчиняють насильство. Лише в любові і турботі виростають щасливі діти!

За інформацією служби у справах дітей
виконавчого комітету міської ради

Ключові слова: Діти