День Нетішина – завжди радісна, святкова і урочиста подія для нас, його мешканців. А коли пригадати, а багатьом – уперше дізнатися, що населеному пункту з цією життєстверджуючою назвою від його першої документальної згадки в ц. р. минає 480 років, можна з деяким захопленням сказати: "Оце так! Це ж скоро буде й півтисячі…" А не виключено, що вже і є. Адже дата "480 років" – це лиш відлік від появи офіційного документу про розподіл маєтків в Домі князів Острозьких. Він у тексті містить дату 30 січня 1542 р. та іменується Актом введення княгині Беати з Костельця та її доньки Гальшки у належні їм володіння. В ньому під цією датою і знаходимо уже певний час існуюче село [Нєтешін] серед інших, таких як Вєльбойно, Бориccов, Грозово, Крівін, Баранє ґлові, Клепаче, Білотин валаскє, Головлє, Плоска тощо.

Але хтось, можливо, здивується: "Нетішин – життєстверджуюча назва?" Саме так, бо це ім’я, по-науковому патронім, не просте, а з секретом. Як вдалося встановити на 99,99 відсотків автору цих рядків, першим поселенцем і засновником села був чоловік з ім’ям Нетіша. Про це ми писали у наукових збірниках "Історія міст і сіл Великої Волині" (Житомир, 2002); "Місто Хмельницький в контексті історії України" (Хмельницький, Кам’янець-Подільський, 2006). У ті далекі часи, за свідченням польської дослідниці А. Домбровської, в слов’ян існувало повір’я: якщо дітям давати імена з негативним відтінком, наприклад, Нерад, Нетіша, то батьки досягнуть протилежної мети: ці діти їх і радуватимуть, і тішитимуть. Злі духи не матимуть на малечу впливу. А в назві Неждан ховалося велике бажання молодої сім’ї мати хлопчика, і ось він народився і мав би зватися Ждан. Нам достеменно відомі й такі імена з цієї серії, як Нехотен, Нерод, Некраш, Немил, Невдаш.

Тож наш Нетішин з нібито сумною назвою, не за магічною, але за Божою милістю і охороною, неабияк тішить нас своєю охайністю, вдалою архітектурною спланованістю, зеленою і квітковою красою, науково-освітнім і музичним розвитком дітей, а головне – сталим добробутом містян.

Як не згадати і таку цікаву деталь: Нетішин, напевне, є абсолютним світовим рекордсменом щодо кількості варіантів – їх 17! – його назви і написання, підтверджених історіографічно. Правильна документальна вимова топоніма – [Нетішин]. З неграмотної "ласки" писарів, а часто і самих нетішинців село іменували: по-староукраїнськи – згаданий варіант і другий – Нєтишин; по-польськи – Нетишин, Нєтєшин, Нєтешин, Нєтошин, Нєтосин, Нєтешін, Нетесин, Нєтишін, Нєтєсин, Нетішин, Нітішін. Траплялися варіанти на поштових конвертах і у вимові: Нитішин, Никішин; на рос. поштовому штемпелі: Некешин (Нєкєшін). Документальна назва (якоїсь) вдовиці: Нетесіха (поль., 1620 р.) і укр. переклад: Нетесиха. Це різновиди вимови. А ще ж ми не подали графічні різновиди написання староукраїнською, російською та польською мовами.

Тож зі святом тебе, наш утішений Нетішин!

Василь ВИХОВАНЕЦЬ, журналіст, науковий співробітник Нетішинського міського краєзнавчого музею.

На зображенні: Фрагмент документа з першою згадкою про Нетішин. Він зберігається в Головному архіві давніх актів (Варшава, Польща), фонд "Коронна метрика", справа 65.