Знову смуток та туга… І знову невимовний біль... Сьогодні, 7 вересня, небо і земля навіки прийняла в обійми ще одного з найкращих своїх синів - Новітнього Українського Воїна-Героя. Лише 21 рік накувала йому зозуля… І знову тужливо "Пливе кача..." линула над містом, а церковні дзвони холодили душу... Нетішинська громада прощалась з Небесним Лицарем Олександром Наумовим…

…Попри молодий вік, у силу непереборного бажання вигнати нечисть з нашої землі, лейтенант Олександр Наумов, командир 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону в/ч А4674, боровся з московською ордою мужньо та самовіддано. Головною його ціллю була вільна Україна з щасливим народом. Для цього він не жалів нічого: ані сил, ані здоров'я, ані своїх років… Воїн разом із побратимами беріг наш спокій та, на жаль, 30 серпня під час виконання бойового завдання внаслідок прямого попадання ворожого артилерійського снаряду в службовий автомобіль загинув. Сталось це поблизу н.п. Мала Токмачка в Запорізькій області.

…Багатолюдним було прощання з Олександром Наумовим біля будинку, де він проживав, та на площі. Люди не стримували сліз… Боляче та важко було усім… Ми повинні завжди пам’ятати, якою дорогою ціною нам дістається кожна хвилина мирного життя та незалежність України.

Невимовний, відчай огортає, коли ми втрачаємо золоте покоління молоді. Зовсім молодий, повний мрій та планів на майбутнє, які на превеликий жаль не збудуться. Гіркота від втрати, біль, який пронизує, до якого не можна звикнути, який не можна пробачити.

...Він так мріяв про перемогу і про щасливе завтра України і своє… Мав кохану, мріяв про сім’ю та дітей… Про завтрашній день без московитів…

Наш захисник зробив неймовірне - став променем світла, який протистояв повномасштабній темряві. А тому нехай світлі спогади про Олександра Наумова будуть сильнішими за смерть.

Покинувши поле бою на землі, він став ангелом і поповнив Небесний Легіон, продовжуючи оберігати Україну і нас всіх.

Чин похорону відбувся у Соборі святого архистратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла ПЦУ. У скорботі та молитві низько схиляємо голови, вшановуючи пам'ять вірного сина України.

У скорботі нетішинці низько схиляють голови перед вічною пам’яттю Олександра Наумова, висловлюючи найщиріші співчуття його родині. Розділяємо вашу втрату та сумуємо разом з вами. Пам’ять про відважного оборонця, про його мужній подвиг назавжди житиме в серцях і душах вдячних земляків.

Вічна шана тобі, Воїне!

Відділ з організаційних питань