Герої не вмирають

ГЕРОЯ АРТЕМА ФРАНКОВСЬКОГО ПОХОВАЛИ У ДЕНЬ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ

Все більше на могилах України,

Рясніє синьо-жовтих прапорів,

Вони озвуться криком журавлиним,

Полеглих у боях її синів…

Війна... Скільки страждань, горя, болю і смертей несе її холодний подих... російські нелюди руйнують міста і села, долі людей, сім’ї… Наші загиблі Герої йдуть на небо нескореними, незламними, незабутніми, залишаючи нам пам'ять про себе, свої мрії, свою любов…

Сьогодні, 29 березня, нетішинська громада у жалобі… У вічність пішов Артем Франковський, позивний «Франик» – наш земляк, справжній патріот, хоробрий воїн, який до останнього подиху захищав рідну Україну, кожного з нас. Молодший сержант-стрілець, командир стрілецького відділення загинув 24 березня 2025 року поблизу н.п. Тьоткіно Глушковського району Курської області (рф) під час виконання бойового завдання.

Сьогодні у Артема Франковського мав бути 46-ий День народження…Невблаганна доля… Проводимо Героя в останню дорогу саме в цей день…Боляче…

Народився Воїн-Захисник 29 березня 1979 року в Нетішині, був першою дитиною, яка народилась у працівників Хмельницької АЕС. Навчався у 2-ій школі, професію зварювальника здобув у Нетішинському професійному ліцеї.

Хмельницька АЕС – стала тим підприємством, з яким з 17 років тісно пов’язав своє життя Артем Франковський. Працював 28 років на ХАЕС, продовжуючи сімейну династію атомників. Спочатку – зварювальником у цеху централізованого ремонту, а після 2-річної строкової служби в армії – дефектоскопістом відділу контролю металів. Працюючи на енергопідприємстві Артем Франковський отримав вищу освіту, навчаючись на механічному факультеті Львівського політехнічного університету.

Він був справжнім воїном і патріотом своєї країни. Активний учасник Революції Гідності. Після Майдану у складі добровольчого українського корпусу «Правий сектор» пройшов військову підготовку в Дніпрі, а з жовтня 2014 року – доброволець Артем Франковський у зоні бойових дій.

Захисник завжди був там, де найважче. Разом з побратимами захищав «Дорогу життя», що з’єднувала селище Піски і Донецький аеропорт. Далі жорстокі бої поблизу Водяного, Авдіївки в 2014- 2016 роках… Через стан здоров’я він мусив залишити зону бойових дій і почав активно займатися волонтерською діяльністю. Брав участь у підготовці до обміну полоненими, разом з іншими патріотами стояв на пункті пропуску «Каланча», не пропускаючи фури до окупованого Криму…

У перші дні повномасштабної війни Хотів піти на фронт добровольцем, але йому у військкоматі відмовили, бо мав вузькопрофільну спеціальність атомника. Натомість бойовий досвід Артема Франковського знадобився в Нетішині – очолив Солов’євську шосту сотню добровольчого формування територіальної громади. Через пів року після того, як йому відмовили у мобілізації, Артем знову підтвердив своє бажання захищати Батьківщину – написав заяву на ім’я генерального директора ХАЕС з проханням зняти бронь і наприкінці серпня 2022 року був призваним на військову службу по мобілізації першим відділом Шепетівського РТЦК та СП.

Пройшовши відбір у десантно-штурмові війська та відповідне навчання на полігоні, молодший сержант Артем Франковський був призначений командиром відділення 46 бригади ДШВ. Брав участь у боях по звільненню Херсонщини, Донеччини. Неподалік Бахмута у грудні 2022 року отримав важке поранення. Тривалий час проходив лікування. «Не придатний до служби у високомобільних десантних військах, але придатний до служби в ЗСУ», – таким був висновок військово-лікарської комісії. Це стало наслідком важкого поранення та декількох отриманих контузій.

Згодом, як інструктор, Артем Франковський передавав бойовий досвід в одній із військових частин на Рівненщині. З травня 2024 року він знову в зоні активних бойових дій. спочатку його досвід потрібен був прикордонникам на Сумщині, а далі – брав участь у боях на Курщині московії…

Весняним теплим днем, навколішки, зі сльозами на очах, з живими квітами у руках та прапорами, дорослі і діти зустрічали Захисника на щиті. Зупинялися зустрічні автомобілі, водії виходили і схиляли голови перед подвигом мужнього бійця, який віддав найдорожче за нашу свободу та незалежність, за наше право бути вільними у своїй країні…

Багатолюдним було прощання із загиблим Воїном на площі. Рідні, близькі, друзі, побратими, керівництво громади, знайомі і незнайомі люди не стримували сліз… Спільна молитва за упокій душі Артема Франковського лунала перед будівлею виконкому міської ради. Від побратимів памʼятні слова про відважного Оборонця лунали з вуст Максима Хоріва.

Під супровід духового оркестру громада провела Героя в останню дорогу. Чин похорону священослужителі провели в Соборі архістратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла ПЦУ.

Артему Франковському назавжди 45... У нашій пам’яті він залишиться вірним сином українського народу і відважним бійцем, який взяв до рук зброю, щоб захистити рідних, свою оселю і державу від ворога, щоб зберегти країну для нащадків.

За бойові заслуги нагороджений медаллю Міністерства оборони «За жертву крові в боях за волю України», відзнакою Православної церкви України – медаллю «За жертовність і любов до України», відзнакою Міністерства оборони України «За поранення»…

Він жив за принципом: «Якщо не я, то хто?» Його серце билося в ритмі боротьби за Україну, його сила духу надихала, його самопожертва – безцінна.

Висловлюємо всією громадою щирі співчуття близьким ГЕРОЯ – мамі Тамарі, батькові Йосипу, дружині Світлані, сину Івану, доньці Єві, брату Віктору, батькам дружини Віктору та Клавдії.

Світлий спомин про Воїна назавжди в наших серцях! Вічна пам'ять і вічна слава Українському Захисникові! Царство Небесне Воїну!

Відділ з організаційних питань