В рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту “Я маю право!”, відділ “Нетішинське бюро правової допомоги” інформує :

Для початку пропонуємо визначити, що означає термін «національність». Різна довідкова література національність визначають як приналежність особи до певної нації, держави або народу. Поняття “національність” може мати різні значення: юридично-правове, політичне, етнологічне, культурологічне, повсякденно-побутове, тощо. Національність особи визначається не кордонами держави або громадянством (відношенням людини до певної держави). Саме тут варто згадати, що є національні групи людей, які не об’єднані територіями певних держав. На відміну від національності громадянство визначаєтьмя на основі права, що забезпечує певній особі захист конкретної держави, визначає її права і обов'язки щодо конкретної держави, відповідно - держави до особи.  
Стаття 11 Закону України «Про національні меншини в Україні»  дає право громадянам України  вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Із цього випливає, що будь-який громадянин в будь-який час має право довести свою національну ідентичність, змінивши національність, яка при народженні була йому обрана. Для визначення національної приналежності, можуть служити такі критерії:  родовід батьків людини,  місце народження, проживання чи її роботи, тобто місце становлення людини як особистості, формування її життєвих цінностей (освіта, релігія, територіальні або національні традиції, виховання, вплив певної національної групи людей, тощо).
Відповідно до  статті 300  Цивільного кодексу України, фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також на вільний вибір форм та способів вияву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
          Аналіз судової практики свідчить про те, що особи, які бажають змінити свою національність, повинні довести повагу і визнання традицій, культури, мови, релігії певної національності, бажання зберегти своє “коріння”, виявляти почуття національного самоусвідомлення і спільності з людьми тієї чи іншої національності.

          Встановлення (зміна) національності особи здійснюється через органи державної реєстрації актів цивільного стану. Для цього необхідно подати такі документи:

 - письмова заява про внесення змін до актового запису щодо її національності до органів реєстрації актів цивільного стану;

 - свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні;

 - інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

          Орган державної реєстрації актів цивільного стану після перевірки зібраних документів  складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У випадку відмови щодо внесення  змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається порядок її оскарження в судовому порядку.

Якщо ж особа хоче оскаржити відмову органу державної реєстрації актів цивільного стану, вона має право подати адміністративний позов до адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. У випадку, коли особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.