Протидія домашньому насильству

Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Саме цього дня 1949 року на 4-й сесії ГА ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. В України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

Зараз, в наш високотехнологічний і цивілізований вік, рабство здається чимось давно забутим, яке давно пішло в далеке середньовічне минуле. Але, на жаль, це не так. І тепер, досі процвітає у світі торгівля людьми. Дослідниками виносяться чіткі критерії щодо визначення категорії рабського стану людини по відношенню до навколишнього соціуму. Це і люди, які були загнані в тому числі і в сексуальне рабство. У категорію рабів входять ті, хто працює з примусу, за борги або проти своєї волі. До рабів, на жаль (і це реалії сучасного світу!), відносяться і ті, хто народився в неволі. Все це і багато інших форм рабства порушують права людини, принижують її людську гідність і суперечать законам цивілізованого світу.

Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну. Експлуататори отримують прибуток через контроль та експлуатацію інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Щорічно близько 600 – 800 тисяч осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації. Експлуатація може відбуватись як всередині країни так і поза її межами, а вербувальниками найчастіше є знайомі люди – ті, яким довіряють. Торгівля людьми може відбуватись у різних формах.

Процеси скасування рабства без широкого міжнародного розголосу, схоже, мають тенденцію повертатися назад. Ця тема не повинна залишатися без уваги і Міжнародний день боротьби за скасування рабства - хороший привід провести об’єктивну самооцінку нинішнього стану людства.

На жаль, у світі досі існують сучасні форми рабства, такі як сексуальна експлуатація, торгівля людьми, продаж наречених, шлюби з примусу, ряд форм дитячої праці, насильницьке вербування дітей для використання у збройних конфліктах, вилучення органів та боргова кабала.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наголошує, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Також Конституцією України забороняється використання примусової праці.

Пам’ятайте, що стати жертвою торгівлі людьми може кожен, незалежно від статі, віку, рівня освіти чи кваліфікації!

 

Щороку, за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цей день започатковано у 1988 році, він покликаний підвищити поінформованість щодо ВІЛ/СНІДу та привернути увагц до порушень прав і свобод людини, які мають ВІЛ-статус.

Безумовно, СНІД – це трагедія для всієї людської спільноти. У суспільстві ми повинні з особливим співчуттям і підтримкою ставитися до людей з ВІЛ, адже найчастіше вони відчувають себе самотніми у боротьбі зі страшною недугою.
        Сьогодні вже немає людини, яка б не чула про ВІЛ, СНІД. Багато людей в Україні вважають себе обізнаними з цього питання. Проте більшість молодих людей вважають, що ця проблема – це щось далеке, що вона їх не стосується і не буде стосуватися в майбутньому. Факти доводять протилежне – кожного року фіксують все більше випадків захворювань на СНІД.

Незважаючи на успіхи медицини, ВІЛ/СНІД все ще залишається невиліковною хворобою.
       Соціальні контакти з ВІЛ-позитивними і сьогодні супроводжуються міфами та безпідставними страхами інфікування.

Допоки не існує вакцини чи можливості лікування, основними завданнями профілактичної роботи залишаються: розповсюдження інформації, захист себе та інших.

 ВІЛ-інфекція – це одне з хронічних вірусних захворювань, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), що призводить до глибокого порушення імунної системи, яке визначають медичним терміном «імунодефіцит».
       Коли ВІЛ потрапляє в організм людини, він проникає у клітини імунної системи та руйнує їх. Перебуваючи в клітинах, вірус «маскується», тобто стає невидимим для імунної системи. Мішенню для ВІЛ в організмі людини є лімфоцити, які мають на своїй поверхні CD4-рецептори. Такі лімфоцити називаються CD4-лімфоцити.

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції
1. Статевий
2. Гетеросексуальний, гомосексуальний - (при будь-яких формах статевих контактів).
3. Парентеральний

4. Через кров та інші біологічні рідини
5. При переливанні інфікованої крові або її компонентів. 
6. При використанні кров’ю, інфікованою ВІЛ, шприців або інструментів. 
7. При пересадці органів, інфікованих ВІЛ. 

8. Інфікування через пошкоджену шкіру або слизові оболонки людей, які контактують з кров’ю та деякими іншими біологічними рідинами людей, які живуть з ВІЛ.

9. Від матері до дитини (перинатальний)

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ ПОБУТОВИМ ШЛЯХОМ:
• при дотиках, рукостисканнях, обіймах;
• через поцілунки;
• при спільному проживанні в одній квартирі;
• через посуд;
• через їжу;
• через постільну білизну, іграшки;
• через повітря (зокрема при чханні та кашлі);
• при купанні у воді;
• через ручки дверей, крани, унітази;
• через спортивне знаряддя;
• через гроші;
• при укусах комах або тварин.

Відповіді на часті запитання

1. Чи існує можливість інфікуватися ВІЛ побутовим шляхом?

Ні, інфікуватися ВІЛ побутовим шляхом неможливо. Всі види побутових контактів із ВІЛ-позитивними людьми не можуть призвести до інфікування ВІЛ. ВІЛ-інфекція не може бути перешкодою спільному проживанню, використанню предметів побуту, посуду та ін. Всі види побутових контактів – рукостискання, дотики, обійми є цілком безпечними.

2. Чи означають терміни «ВІЛ» і «СНІД» одне й те ж?

Ні, терміни «ВІЛ» і «СНІД» не є синонімами. ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, він викликає ВІЛ-інфекцію. СНІД означає синдром набутого імунодефіциту – це одна зі стадій ВІЛ-інфекції. В людей, які живуть з ВІЛ, не на всіх стадіях захворювання спостерігається порушення стану імунної системи, тобто є імунодефіцит. Тому не в усіх ВІЛ-інфікованих розвивається СНІД. Сучасне лікування ВІЛ-інфекції дозволяє запобігти руйнуванню імунної системи і розвитку СНІДу або сприяє відновленню імунітету. У випадках відновлення імунітету в людини зникають симптоми СНІДу, але вона залишається ВІЛ-інфікованою.

3. Чи всі діти ВІЛ-позитивних матерів інфікуються ВІЛ?

Ні, не всі діти, народжені ВІЛ-інфікованими матерями, інфікуються ВІЛ. За умови відсутності профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини ризик інфікування дитини складає 35 %. Програма профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини дозволяє суттєво знизити цей ризик. Стратегічним завданням цієї програми є зниження ризику передачі ВІЛ від матері до дитини до 1–2 %, що надасть можливість майже всім ВІЛ-інфікованим жінкам мати здорових дітей.

4. Чи існує вакцина, що може запобігти інфікуванню ВІЛ?
      Ні, на жаль, не існує. Вчені багатьох країн світу працюють над створенням такої вакцини. Однак ефективність наявних наукових розробок ще не доведено. Впровадження таких вакцин у практичну медицину є питанням майбутнього, а не сьогодення.

Ознайомитись із сучасним станом проблеми ВІЛ/СНІД у світі та Україні, сформувати толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих людей і розуміння шляхів запобігання розповсюдженню ВІЛ та подолання наслідків епідемії; сформувати розуміння того, що тільки здоровий спосіб життя, їх поведінка та вчинки є гарантом запобігання ризику.

 

 

Сьогодні у світі відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Дата 25 листопада вибрана не випадково. Саме цього дня, восени 1960-го року під час політичних протестів у Домініканській Республіці, за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо були жорстоко вбиті три сестри Мірабал, що були активними учасниками супротиву. Показова кривава страта сестер збереглася в народній пам’яті надовго та мала світовий резонанс. У 1981 році активістки жіночих рухів вирішили вибрати дату їх загибелі як день протесту проти насильства щодо жінок. А з 1999 року цей день став міжнародною датою.

Незважаючи на те, що ми живемо в XXI столітті, статистика про факти насильства щодо жінок є невтішною. Більше того, можна навіть з упевненістю стверджувати, що офіційні дані про це не відображають реальний масштаб проблеми.

Ми усі знаємо, що насильство проти жінок і дівчат є порушенням прав людини. Одночасно, в результатах дослідження йдеться, що більшість жінок не повідомляють про випадки насильства, оскільки нікому не довіряють. Тільки 1% - звертаються до медичних і соціальних працівників, або людей допомагаючих професій (хелперів). Почуття провини і сорому, страх перед помстою і табу, якими оточене це явище, - ось фактори, що заважають жертвам розповісти про свою долю. Тому реальні масштаби проблеми часто ховаються, отже, буває дуже важко достукатися до жертв і надати їм допомогу.

До 10 грудня - Міжнародного дня прав людини триває акція “16 днів проти насильства”. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують свої зусилля заради підвищення обізнаності широкої громадськості про насильство проти жінок: зґвалтування, питки, калічення та інш. Також окремою ціллю цих заходів є підкреслення факту, що розмах та істинна природа проблеми часто є прихованими, замовчуваними.

Дати початку та завершення Кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:

25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом

2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством

3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями

5 грудня – Міжнародний день волонтера

6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі

9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією

10 грудня – Міжнародний день прав людини

 

 

УРЯДОВА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ»

15-47

працює цілодобово

 

Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.

 

На «гарячій» лінії:

- надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства;

- надається психологічна допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям.

 

 

РОЗІРВИ КОЛО

НАСИЛЬССТВО – ЦЕ СМІТТЯ, ЯКЕ ТРЕБА ВИНОСИТИ З ДОМУ!

Домашнє насильство – це фізичне, психологічне, сексуальне та економічне приниження, залякування, утиски з метою здійснення постійного контролю однієї людини над іншою. Це поширена проблема в усьому світі серед усіх верств населення.

 У 90 % випадків найбільше від домашнього насильства страждають жінки і діти.

Прояви різних видів насильства:

У сім’ї одночасно можуть зустрічатися декілька видів домашнього насильства, і воно може зачіпати всіх членів родини:

ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО:

• ляпаси;
• потиличники;
• кусання;
• удушення;
• припікання;
• штовхання;
• примус пити або їсти те, що шкодить здоров’ю (зокрема алкоголь, наркотики);
• побиття;
• використання вогнепальної зброї або погрози зброєю.

ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСИЛЬСТВО

• словесні образи, крики;
• приниження, безпідставна критика;
• залякування, погрози;
• шантажування, переслідування;
• ізоляція;
• прийняття одним членом сім’ї рішень, які не обговорюються;
• навіювання почуття провини, невпевненості;
• заборона бачитися/спілкуватися із рідними чи близькими людьми.

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО:

• примус до статевих контактів у небажаній ситуації або в небажаний час;
• зґвалтування;
• примус до небажаних форм статевих контактів;
• примус до спостереження за статевим контактом кривдника з іншими;
• підглядання;
• залучення до порно-індустрії чи секс-бізнесу.

 

ЕКОНОМІЧНЕ НАСИЛЬСТВО

• обмеження у доступі до власних коштів;
• утиски свободи використання коштів;
• позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які людина має законне право;
• заборона навчатися або обирати місце роботи (працювати).

Домашнє насильство – це НЕ внутрішньосімейна справа чи особливості родинного спілкування. Це протиправні дії, яким немає виправдання та про які не можна мовчати! В Україні існують закони, які захищають Вас від насильства.

Одним із основних таких законів є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Відповідно до цього Закону, людина має право на ефективний захисту від домашнього насильства та отримання необхідної допомоги.

ЯК ДІЯТИ У СИТУАЦІЇ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, АБО ЙОГО ЗАГРОЗИ?

Якщо Ви зазнаєте домашнього насильства або у вашій сім'ї існує загроза його вчинення, підготуйте особистий план безпеки, який допоможе вам у критичній ситуації. Продумайте свої дії у випадку домашнього насильства. Розкажіть про насильство тим, кому ви довіряєте (друзям, родичам). Знайдіть таке місце, куди ви змогли б піти у разі небезпеки.

Ваші заходи безпеки можуть бути такими:

• Зробіть та заховайте у надійному місці запасні ключі від будинку/квартири або машини так, щоб у разі небезпеки ви могли швидко вийти та дістатися безпечного місця.
• У надійному та завжди доступному для вас місці заховайте певну суму грошей, важливі номери телефонів, паспорт, необхідні папери (документи дітей, свідоцтва, що підтверджують право володіння майном, медичні картки тощо), а також необхідний одяг та ліки.
• Якщо починається сварка, яка може закінчитися фізичним насильством, спробуйте перейти у приміщення, яке можна легко покинути. Намагайтеся триматися ближче до виходу. Уникайте суперечок у кімнатах, де є гострі та ріжучі предмети.
• Домовтеся зі своїми сусідами, щоб вони викликали поліцію, якщо почують шум і крики з Вашого будинку/квартири. Коли приїде поліція, спробуйте максимально заспокоїтися та чітко викласти ситуацію, напишіть заяву.
• Заздалегідь домовтеся з друзями або родичами про можливість надання вам тимчасового притулку в разі небезпеки. Важливо, щоб це були ті люди, які зможуть вас захистити і у яких кривдник одразу не знайде вас.
• Заздалегідь дізнайтеся телефони місцевих служб, які зможуть надати вам необхідну підтримку (кризовий центр, притулок для жінок, соціальна служба, телефон довіри тощо).

Як поводитися у ситуації домашнього насильства, щоб мінімізувати негативні наслідки:

• У жодному разі не з’ясовуйте стосунки з кривдником, який перебуває у стані алкогольного сп’яніння.
• У жодному випадку не відповідайте агресією на агресію.
• Не починайте кричати чи плакати. Говоріть із кривдником чітко. Спробуйте заспокоїтися самі та дайте час заспокоїтися кривднику (вийдіть в іншу кімнату, на вулицю тощо).
• Лише тоді, коли Ваш партнер заспокоївся, та готовий адекватно спілкуватися, обговоріть ситуацію. У розмові використовуйте «Я-висловлювання» (говоріть про свої почуття та відчуття, не звинувачуйте та не докоряйте, пропонуйте вихід із ситуації: «Я почуваюся збентеженою, коли ти поводишся таким чином», «Давай ми спробуємо у таких ситуаціях діяти ось так…»).

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ ПО ДОПОМОГУ?

• Правоохоронні органи (поліція). Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до відділу поліції та написати заяву. Правоохоронці можуть, зокрема, винести кривднику терміновий заборонний припис, надати пораду щодо подальших дій та наявних надавачів послуг.
•  Медичні установи. Якщо ви зазнали фізичного чи сексуального насильства, зверніться до лікаря для отримання медичної допомоги та документування у медичній картці ознак того, що з вами трапилось. Надалі це допоможе Вам притягнути кривдника до відповідальності, якщо Ви звернетеся до правоохоронних органів.
• Управління соціального захисту населення. Приймуть вашу заяву про вчинення домашнього насильства, залучать відповідні органи та скерують вас для отримання необхідної допомоги. Можете отримати необхідні психологічні, соціальні послуги та консультації. Якщо через загрозу насильства вам немає де жити, вам можуть допомогти вирішити питання з тимчасовим місцем перебування (скерують до притулку для постраждалих від домашнього насильства м. Хмельницькій). Просп. Незалежності, 29 т. 9-05-33
• Служба у справах дітей. Якщо у Вашій сім’ї є діти, вони так само або страждають від насильства, або є  його свідками. Служба  втрутиться  у  ситуацію та захистить права дитини. т. 9-10-18
• Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги. Фахівці мобільної бригади зможуть надати вам первинну телефонну консультацію, за потреби – виїхати для очного спілкування у зручне для вас місце, а також скерувати і відвезти до притулку для постраждалих осіб, якщо виникає така необхідність. т. (096) 8088937

НЕ ЗВОЛІКАЙТЕ, РОБІТЬ ВПЕВНЕНІ КРОКИ ДО ПОЗИТИВНИХ ЗМІН.

Телефони Національної «гарячої лінії» із попередження домашнього насильства,

торгівлі людьми та гендерної дискримінації:

 0800 – 500 – 335 або 116123 з мобільних

«Гаряча лінія» м. Хмельницький: 15-50;  (067) 1331550 або з мобільного 116123»

---

---

2 грудня - Міжнародний день боротьби

за скасування рабства!

 

Міжнародний день боротьби за скасування рабства відзначається щорічно 2 грудня, відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/317(IV). Дата обрана не випадково, саме 2 грудня 1949 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.

Метою цього Дня є викорінення таких сучасних форм рабства, як торгівля людьми, сексуальна експлуатація, примусове жебракування, найгірші форми дитячої праці, продаж наречених, примусові шлюби, насильницьке вербування людей для подальшого використання у збройних конфліктах та боргова кабала.

Рабство може здатися застарілим поняттям, адже в більшості колоній воно було скасовано ще в XIX столітті. Однак вважати, що рабство в сучасному світі повністю викоренено, буде помилкою.

За даними ООН, сьогодні у світі близько 40,3 млн. людей є жертвами сучасних форм рабства, включаючи 24,9 млн. жертв примусової праці та 15,4 млн. жертв примусових шлюбів. За оцінками експертів, щорічно майже 2 млн. людей стають «живим товаром».

Торгівля людьми — явище глобальне. Воно сильно впливає на країни, що знаходяться в стані політичної та економічної трансформації, які в основному і є країнами походження для всесвітнього кримінального процесу торгівлі людьми. Людей, що живуть в скрутних умовах, перебувають в уразливому стані, привертає можливість поліпшення свого життя в багатших і розвиненіших країнах. В той самий час в країнах призначення зростає попит на низькооплачуваних робочих в нелегальних трудових секторах економіки, а також в легальних трудових секторах з низькою заробітною платнею.

 

СКАЖИ НІ СУЧАСНОМУ РАБСТВУ!

Аби не потрапити в тенета мисливців за «живим товаром», телефонуйте на безкоштовну  Національну гарячу лінію 527

 

 

---

7 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.

Міжнародний день усунення насильства проти жінок має на меті підвищення обізнаності широкої громадськості про системне насильство проти жінок всього світу: зґвалтування, домашнє насильство, вбивства, калічення; його окремою ціллю є підкреслення факту, що розмах та істинна природа проблеми часто є прихованими, замовчуваними, табуйованими.

ООН зазначає, що жінки і дівчатка піддаються насильству, як у мирний час, так і під час збройних конфліктів, – з боку держави, суспільства, родичів. Насильство щодо жінок не обмежене рамками будь-якої конкретної політичної або економічної системи. Воно існує в будь-якій країні, не визнає кордонів матеріального добробуту, раси і культури. Структури домінування, на яких ґрунтується насильство, глибоко вкорінені в суспільстві.

Дата 25 листопада була вибрана в пам’ять про сестер Мірабаль – політичних активісток, забитих до смерті палицями таємною поліцією за наказом диктатора Домініканської Республіки Рафаеля Трухільо в 1960 році.

Цей день також став символом світового визнання проблеми гендерного насилля. В цей день уряди країни та міжнародні організації здійснюють заходи з метою підвищення інформованості суспільства щодо цієї проблеми. Жінки  по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля,

до того ж, масштаби та істина природа такого насильства нерідко приховані. Дуже важливо, щоб кожен з нас усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у ХХІ сторіччі, потерпають українські жінки. Жінки у всьому світі потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань та автомобільних катастроф разом узятих.

В результаті жорстокого поводження та домашнього насильства, жінки втрачають довіру, самоповагу та, нажаль, в більшості випадків й життя.
Тому завдання суспільства по відношенню до жінок, які стали жертвами насильства, – вселити в них надію, що вихід є!

Символом проти всіх форм насильства над жінками є біла стрічка.