Нетішинська міська територіальна громада

Сьогодні Нетішинська громада провела в останню дорогу 27-річного молодшого лейтенанта поліції Миколу Рижика («Лиса»), який загинув 16 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Сотні людей прийшли віддати шану Герою. Із жовто-блакитними прапорами, квітами та невимовним болем у серці нетішинці зустрічали свого земляка, який повернувся додому на щиті.

Микола народився 8 грудня 1998 року в Нетішині. Тут минули його дитинство та юність. Навчався у школі №4, згодом здобув освіту у Рівненському фаховому коледжі за спеціальністю ландшафтний дизайн.

У молодому віці пережив важку втрату батьків, але зумів зберегти силу духу, порядність та людяність, які вони вклали у свого сина.

Після навчання певний час працював за кордоном, а згодом повернувся до рідного міста та розпочав службу в поліції охорони.

У 2023 році став до лав Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» і зі зброєю в руках став на захист України. Виконував бойові завдання на Краматорському напрямку

За час служби був відзначений нагородою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком «Учасник бойових дій», відзнакою «За службу державі» та медаллю «За оборону міста Торецька».

На площі перед адміністративною будівлею виконавчого комітету міської ради відбулася церемонія прощання із Захисником.

Разом із рідними, друзями, побратимами та жителями громади духовенство звершило спільну молитву за упокій душі полеглого воїна Миколи Рижика. У скорботній тиші лунали слова вдячності Герою, який віддав найдорожче - власне життя за свободу та незалежність України.

За традицією та на знак найвищої шани труну Героя було огорнуто Державним Прапором України. Церемонія прощання була сповнена болю, вдячності та глибокої поваги до подвигу воїна.

У скорботі за Миколою залишилися рідний брат Андрій, двоюрідні брати Роман, Олександр та Ілля, двоюрідні сестри Надія, Анна, Наталія, Юлія, Тетяна, Ольга та Надія. Для кожного з них він був не лише рідною людиною, а й надійною опорою, добрим порадником та вірним другом.

Ті, хто знав Миколу, згадують його як добру, щиру і світлу людину. Він завжди був готовий допомогти, підтримати, знайти добре слово. Мав багато друзів, любив життя, захоплювався автомобілями та технікою, умів щиро радіти кожному дню.

Сьогодні громада прощалася не лише з мужнім воїном і поліцейським. Ми прощалися з Людиною, яка любила свою землю, була вірною Присязі, своїм побратимам і своєму народові.

Світла пам’ять Герою.

Відділ інформаційної діяльності