Нетішинська міська територіальна громада

Сьогодні Нетішинська громада у скорботі прощалася зі своїм земляком, Воїном-Захисником Дмитром Сілецьким.

Живим коридором пошани зустрічали Героя, який повернувся додому на щиті. Уздовж шляху траурного кортежу стояли десятки людей. Державні Прапори України та квіти в руках, схилені голови, сльози, яких сьогодні не стримували ні рідні, ні друзі, ні ті, хто просто прийшов віддати останню шану Захисникові.

Люди ставали навколішки. Мовчки проводжали поглядом автомобіль, що віз Дмитра в останню дорогу. Так громада дякувала своєму Воїнові. За мужність. За захист. За чотири роки і чотири місяці військової служби. За Україну.

Громадське прощання відбулося на площі перед будівлею виконавчого комітету. Рідні, друзі, побратими, представники влади та небайдужі мешканці громади прийшли провести Дмитра в останню земну дорогу.

Дмитро Сілецький народився 7 квітня 1987 року в Нетішині. Він був молодшою, довгоочікуваною дитиною у сім’ї, зростав разом із двома старшими сестрами, які з дитинства оточували брата турботою та опікою.

Родина Дмитра завжди була великою і дружною. Серед численної рідні він був дев’ятнадцятим онуком. Атмосфера любові, взаємоповаги та щирого піклування одне про одного, в якій він зростав, багато в чому сформувала його характер і ті людські якості, які Дмитро проніс через усе своє життя: доброту, щирість, повагу до старших, відданість родині та готовність прийти на допомогу.

З ранніх років Дмитро був здібним і кмітливим хлопцем. Мав гострий розум, швидко схоплював усе нове, легко навчався. Його дитинство було сповнене руху та енергії, особливо захоплювався плаванням.

Навчався у загальноосвітній школі №1 міста Нетішина, яку закінчив у 2004 році. Ще зі шкільних років вирізнявся веселою вдачею, товариськістю та комунікабельністю. Мав багато друзів, умів дружити по-справжньому та завжди був готовий прийти на допомогу.

Після закінчення школи Дмитро вступив до Комерційної академії у Львові, де навчався за спеціальністю «Експертиза товарів і послуг». Згодом продовжив навчання у Рівненському інституті слов’янознавства та здобув диплом магістра за спеціальністю «Товарознавство».

Перед ним були можливості залишитися у великому місті, будувати там своє подальше життя. Та Дмитро повернувся додому - у рідний Нетішин. Бо саме тут були його родина, друзі, близькі люди. Нетішин був тим місцем, без якого він не уявляв свого життя. Після повернення понад десять років працював у сімейному бізнесі.

1 березня 2022 року його життєвий шлях змінила війна. Дмитро був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Упродовж наступних чотирьох років і чотирьох місяців він виконував свій військовий обов’язок, захищаючи Україну на різних напрямках. Воював на Донеччині, Дніпропетровщині, Харківщині та Сумщині.

Служив солдатом, водієм-електриком-мотористом відділення управління командира дивізіону взводу управління командира дивізіону артилерійського дивізіону військової частини А4030. Останнім напрямком його служби стала Сумщина.

27 червня 2026 року під час безпосередньої участі у бойових діях та виконання завдань із захисту України внаслідок ураження ворожим FPV-дроном Дмитро зазнав поранення. 41 день Захисник боровся за життя.

Увесь цей час поруч із ним думками й молитвами були його рідні та близькі. Чекали. Вірили. Сподівалися, що Дмитро здолає і це важке випробування. Але, на превеликий жаль, 6 серпня 2026 року його серце зупинилося назавжди… Дмитрові було лише 39 років.

У скорботі залишилися мама і тато, дві старші сестри з родинами, велика родина по материнській та батьківській лініях, двоюрідні брати й сестри, племінники, хрещеники, куми, друзі та побратими.

Чин похорону відбувся в Соборі святого архістратига Михаїла та архангела Гавриїла.

Сьогодні Дмитро повернувся до свого Нетішина, який так любив. Повернувся до міста, де минули його дитинство і юність, де залишилися рідні люди, друзі, спогади про щасливі мирні роки. Повернувся назавжди…

Для всіх, хто знав Дмитра, він був і назавжди залишиться світлим, чуйним і рідним - «нашим Дімкою».

Низький уклін Воїнові за мужність, за службу, за захист кожного з нас. Світла і вічна пам’ять Дмитру Сілецькому.