Нетішинська міська територіальна громада

Сьогодні на площі відбулося громадське прощання з Воїном Дмитром Мокропулом, позивний «Грек».

Дмитро народився 15 липня 1983 року у місті Щолкіне в Криму. Саме там минули його дитячі та юнацькі роки. У 2011 році він переїхав до Нетішина, який відтоді став для нього домом. Тут жив, працював, знайшов друзів і людей, які його добре знали.

Працював на будівництві, займався ремонтами, певний час працював на автозаправній станції. Умів працювати руками, любив давати старим речам нове життя, займався реставрацією меблів. У вільний час любив риболовлю, ліс і збирання грибів. Особливе місце у його житті займав син Тігран.

На початку 2024 року Дмитро добровільно став до лав Збройних Сил України. Для уродженця Криму ця боротьба мала особливий особистий сенс - він дуже хотів знову побачити свій рідний Крим вільним і українським.

На військовій службі спочатку був штурмовиком, згодом продовжив службу у стрілецькому підрозділі. За час участі у бойових діях Дмитро двічі був поранений. Після одного з поранень проходив лікування у Запоріжжі, переніс три операції. Після лікування та реабілітації знову повернувся до служби, до своїх побратимів.

21 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Дмитро Мокропуло зник безвісти. Для рідних розпочалися довгі місяці очікування, надії та віри у його повернення. Після проведення обміну тілами та ДНК-експертизи загибель Захисника було підтверджено.

Дмитру назавжди 41.

Сьогодні громада сказала Захиснику останнє «дякуємо» та провела його в останню земну дорогу. Та, на жаль, на громадське прощання прийшло небагато людей. І про це варто говорити.

Прощання із Захисником - це не лише справа його родини, друзів чи побратимів. Це наша спільна відповідальність як громади. Людина залишила своє мирне життя, стала на захист держави, пройшла поранення і віддала за Україну найдорожче - власне життя.

Шана до наших воїнів - це не лише слова. Це і наша присутність у момент, коли громада востаннє прощається зі своїм Захисником.

Будьмо відповідальнішими. Знаходьмо можливість прийти, зупинитися, схилити голову, провести воїна в останню путь. Це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто захищав кожного з нас.

Щирі співчуття сину Тіграну, рідним, друзям, побратимам та всім, хто знав Дмитра.

Світла пам’ять Захиснику України Дмитру Мокропулу.

Відділ інформаційної діяльності